Історія справи

Постанова ВГСУ від 05.09.2016 року у справі №902/671/13
Постанова ВГСУ від 12.10.2015 року у справі №902/671/13
Постанова ВГСУ від 23.09.2014 року у справі №902/671/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року Справа № 902/671/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Демидової А.М.,

суддів Владимиренко С.В.,

Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2на рішеннягосподарського суду Вінницької області від 25.02.2014 р. (судді: Білоус В.В., Говор Н.Д., Яремчук Ю.О.) та на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 р. (судді: Саврій В.А., Дужич В.П., Мамченко Ю.А.) у справі№902/671/13 господарського суду Вінницької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до 1. Приватного підприємства "Нива-В.Ш." в особі Філії 02 ПП "Нива-В.Ш." 2. Ленінського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2провизнання недійсними прилюдних торгів за участю представників: від позивача Ганага А.С., довіреність №1768 від 16.04.2013 р.від відповідачів не з'явилисьвід третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача не з'явилисьвід третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаОСОБА_2, паспорт серія НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 21.02.2014 р. ОСОБА_5, договір про надання правової допомоги у господарській справі №01-06/13 від 29.04.2013 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.02.2014 р. у справі №902/671/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 р., задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") до Приватного підприємства "Нива - В.Ш." в особі Філії 02 ПП "Нива - В.Ш." (далі - ПП Нива - В.Ш." в особі Філії 02 ПП "Нива - В.Ш."), Ленінського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції (далі - Ленінське відділення ДВС Вінницького МУЮ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, ОСОБА_2. Визнано недійсними результати прилюдних торгів від 12.03.2013 р. з реалізації нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, оформлених протоколом про проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна, стягнуто з Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ 2 867 грн. 50 коп. для відшкодування судових витрат на судовий збір.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій, ОСОБА_2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 р., рішення господарського суду Вінницької області від 25.02.2014 р. у справі та передати справу №902/671/13 на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована невідповідністю висновків місцевого та апеляційного господарських судів обставинам справи та невірним застосуванням вказаними судами норм матеріального та процесуального права, а саме:

- прийнято рішення стосовно прав та законних інтересів переможця прилюдних торгів, яким є фізична особа, що не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності;

- не вірно застосовоно приписи ст. 35 Господарського процесуального кодексу України;

- не встановлено, які саме права позивача, як стягувача за виконавчим документом, порушено відповідачами.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.09.2014 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді - Владимиренко С.В., Ємельянов А.С. (доповідач у справі), касаційну скаргу ОСОБА_2 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.09.2014 р.

Через відділ документального забезпечення діяльності судових палат 22.09.2014 р. ПАТ "Укрсоцбанк" подано відзив на касаційну скаргу.

В судове засідання 23.09.2014 р. з'явились третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та передставник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а також представник позивача.

Представники відповідачів та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників відповідачів та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та її представник в судовому засіданні підтримали доводи викладені в касаційній скарзі, просили скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 р., рішення господарського суду Вінницької області від 25.02.2014 р. у справі та передат справу №902/671/13 на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти касаційної скарги, просив оскаржувані рішення та постанову господарського суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, її представника та представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.07.2008 р. між ПАТ "Укрсоцбанк" (кредитор) та ОСОБА_3 (позичальник) укладено генеральний договір про надання кредитних послуг №051/8-7408.

До вказаного договору сторонами укладено ряд додаткових угод.

Крім того, 08.07.2008 р. між ПАТ "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір №050/1-912, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №1445.

За цим іпотечним договором іпотекодавець передає в іпотеку позивачеві, в якості забезпечення виконання зобов'язань за генеральним договором про надання кредитних послуг №051/8-7408 від 08.07.2008 р. і додаткових угод до нього, нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_3 на праві власності.

При цьому, сторони іпотечного договору погодили, що заставна вартість предмету іпотеки становить 100 000 доларів США, що за курсом НБУ на день укладання договору становить 484 010 грн. 00 коп.

Надалі, у позичальника утворилась заборгованість перед кредитором за вищевказаним кредитним договором в загальній сумі 101 016 доларів США 13 центів.

За таких обставин, приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу видано позивачеві виконавчий напис на звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, як на предмет іпотеки і задоволення за рахунок коштів від реалізації вказаної квартири вимог позивача в загальній сумі 101 016 доларів США 13 центів та 4 887 грн. 93 коп. за додатковими угодами до генерального договору, на підставі ст. 87 Закону України "Про нотаріат".

У зв'язку із вказаним, 19.06.2012 р. головним державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Фещенко О.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

В процесі здійснення виконавчого провадження ВП №33099162 Ленінським відділом ДВС Вінницького МУЮ були вчинені наступні дії:

1) 05.02.2013 р. подано заявку №2618/07-31/10 ДВ-10-Л на реалізацію арештованого майна, що є предметом іпотеки за ціною 321 000 грн. 00 коп., згідно експертного звіту №20270/12 від 23.10.2012 р.;

2) 21.02.2013 р. укладено з ПП "Нива - В.Ш." договір №0213026 про надання послуг з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна;

3) розміщено оголошення про проведення прилюдних торгів 15.03.2013 р. об 11 год. 00 хв. На сайті Міністерства юстиції України - trade.informjust.ua та в друкованих виданнях "Вінницька газета" і "Подільська зоря". Проте, 15.03.13 р. прилюдні торги не відбулися в зв'язку з відсутністю купівельного попиту, про що відповідач 1 повідомив відповідача 2 листом №2450 від 15.03.2013 р. та запропонував провести уцінку арештованого майна та надати акт уцінки майна;

4) проведено переоцінку арештованого майна, що є предметом іпотеки та уцінено його на 25%, у зв'язку з чим нова стартова ціна склала 240 750 грн. 00 коп. без ПДВ;

5) розміщено оголошення про проведення прилюдних торгів 12.04.2013 р. об 11 год. 00 хв. на сайті Міністерства юстиції України - trade.informjust.ua та в друкованих виданнях "Вінницька газета" і "Подільська зоря".

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 12 квітня 2013 р. о 09 год. 36 хв. ПАТ "Укрсоцбанк" було подано в Ленінський відділ ДВС Вінницького МУЮ заяву про повернення виконавчого напису №127 від 31.01.2012 р. без подальшого виконання і припинення чинності арешту та зняти з реалізації майна, а саме: квартири АДРЕСА_1.

Однак, 12.04.2014 р. об 11 год. 00 хв. прилюдні торги з продажу вищевказаного майна відбулися.

Відповідно до протоколу №0213026-1 предмет іпотеки придбано за стартовою ціною 240 750 грн. 00 коп. без ПДВ. ОСОБА_2, який був єдиним учасником торгів.

На підставі вказаного протоколу 18.04.2013 р. державним виконавцем видано акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, який затверджений в.о. начальника Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та досліджені господарськими судами попередніх інстанцій, що відображено у прийнятих ними судових рішеннях.

Предметом судового розгляду у справі №902/671/13 є вимоги позивача про визнання недійсними прилюдних торгів проведених торговельною організацією ПП "Нива - В.Ш." в особі філії 02 ПП "Нива - В.Ш." 12.04.2013 р. з реалізації нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, що оформлені протоколом про проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна за №0213026-1 від 12.04.2013 р.

Позиція позивача мотивована тим, що внаслідок бездіяльності Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ своєчасно не було розглянуто та задоволено заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про повернення виконавчого напису №127 від 31.01.2012 р. без подальшого виконання і припинення чинності арешту та зняття з реалізації майна, а тому з даного майна не було знято арешт та відбулися повторні торги з його реалізації.

При цьому, лише 16.04.2013 р. листом №8935/07-31/02 заяву позивача від 12.04.2013 р. було відхилено на підставі подання представником позивача до даної заяви неналежним чином засвідченої копії довіреності.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, в ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 р. в справі №802/2321/13-а задоволено частково адміністративний позов ПАТ "Укрсоцбанк" до Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ за участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 Визнано неправомірною бездіяльність Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ щодо неповернення виконавчого документу ПАТ "Укрсоцбанк" відповідно до заяви від 12.04.2013 р. про повернення виконавчого документу стягувачеві. Визнано неправомірною бездіяльність Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ щодо незняття накладеного арешту на нерухоме майно боржника. Визнано неправомірною бездіяльність Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ щодо невжиття заходів щодо зняття з торгів нерухомого майна боржника. Провадження в частині позовних вимог щодо визнання неправомірними результатів прилюдних торгів від 12.04.2013 р., проведених торгівельною організацією ПП "Нива - В.Ш." в особі філії 02 ПП "Нива - В.Ш." з реалізації нерухомого майна закрите, з мотивів того, що спір в цій частині є спором про право та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

За таких обставин, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про наявність підстав, передбачених приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, для визнання встановленим та таким, що не потребує доведення, факту неправомірної бездіяльності Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ, з огляду на який проведені торги є недійсними, а позов у справі №902/671/13 підлягає задоволенню.

Судова колегія Вищого господарського суду погоджується з викладеною позицією господарських судів попередніх інстанцій, з огляду на що вважає необґрунтованими доводи заявника касаційної скарги про необхідність встановлення фактів та обставин, які були предметом розгляду в іншій судовій справі.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, приймаючи до уваги зміст наведених норм діючого законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З аналізу наведених правових норм колегія суддів Вищого господарського суду України робить висновок, що дотримання порядку реалізації арештованого майна в процесі здійснення виконавчого провадження ВП №33099162 безпосередньо стосується прав та законних інтересів позивача, оскільки останній є стягувачем за вказаним виконавчим провадженням.

Отже, посилання заявника касаційної скарги на відсутність порушення прав позивача внаслідок неправомірної бездіяльності Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ відхиляються касаційною інстанцією, як безпідставні.

Крім того, оскільки скаржник у справі №902/671/13 виступає третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, та не є стороною справи, то відсутність у останнього статусу суб'єкта підприємніцької діяльності не порушує норми чинного законодавста, які визначають суб'єктивний склад учасників господарського процесу.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Таким чином, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані судові акти у даній справі прийняті судами попередніх інстанцій при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на приписи ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 25.02.2014 р. у справі №902/671/13 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді: С.В. Владимиренко

А.С. Ємельянов